Робимо тісто з 2 кг муки пшеничної і 1 л води.
В баняк наливаємо 7 літрів води і кладемо тісто у воду. Тісто у воді лежить 2 години.
Місимо тісто у воді, так щоб крохмаль вимився.
Виходить не зразу, але виходить.
Спочатку місимо поки тісто не розвалиться на кусочки, потім витягуємо тісто і перекладаємо в менший баняк.
Чекаємо 10 хвилин, коли крохмаль у великому баняку осяде, тоді черпаємо верхній шар води до баняка з тістом.
Знову місимо. Потім воду з крозмалем переливаємо до баняка великого.
І так доти поки крохмаль з тіста весь не вимиється.
В результаті у великому баняку маємо крохмаль у воді без білка, і приблизно літру тіста без крохмалю.
Тісто без крохмалю називається сейтан. Резиноподібне. Дуже добре тримається купи і дуже важко рветься.
Термін з вегетаріанської кухні.
Його варять і їдять. Я його пробував, їсти можливо але тяжко, я б не сказав шо він смачний. Може я не вмію його варити.
Але є люди які його спеціально роблять і крохмаль виливають в каналізацію.
У воду з крохмалем я зразу заливаю харківський фермент, розмішую шоб крохмаль піднявся і грію.
При нагріванні настає такий момент коли рідина починає злегка густіти, але при подальшому нагріванні знову рідне.
І колір змінюється з молочно білого на сірий.
Доводжу до кипіння і виключаю.
Коли температура падає до 62 заливаю другий харківський фермент і чекаю поки не остигне.
Я спеціально не охолоджую, тому стигне довго.
За той час поки стигне випадає осад.
Осад можна відфільтрувати, але я не фільтрую.
Запах такий як у води після варіння дешевого макарону.
Бражка виходить рідка зовсім.
Майже як цукрова.
Але трохи осаду все-таки є, більше ніж просто дріжджі. І є біла піна, якшо розмішувати бражку під час бродіння.
Нема такого шоб бражка збігала при бродінні або пригорала при перегонці.